Обговорення: формальні поняття

Запрошуємо обговорити доречність і коректність концепту "формальних понять" (див. текст попереднього допису) та перевірити деякі філософські поняття на "формальність" у п'ятницю, 27 червня о 18: 30. Обговорення проходитиме в аудиторії 1-323 НаУКМА.

Формальні поняття

Згідно з гіпотезою Михайла Мінакова, поняття досвіду було одним із трьох понять (інші два – «мова» та «свідомість»), що визначали філософський дискурс ХІХ-ХХ століть.

Місце, яке поняття досвіду посідає в філософських теоріях цієї доби та значною мірою продовжує посідати донині, саме зумовило специфічний вжиток інших понять, що завжди стоять у тому чи тому зв’язку з поняттям досвіду. Цей зв’язок може набувати трьох форм:

1) іманентного зв’язку (коли поняття позначає предмет, що трапляється в досвіді, або є прив’язаним до досвідної практики);

2) радикального розмежування (коли поняття позначає дещо трансцендентне до досвіду – сюди входить і саме поняття трансцендентного);

3) прояснення меж (коли поняття описує чи конституює межі можливого досвіду, тобто задає горизонт можливих змістів досвіду або ж можливих інтерпретацій цих змістів).

Кожному типові зв’язку відповідає певний тип понять, тобто всі поняття філософських теорій (принаймні згаданої доби) можна класифікувати за типом їхнього зв’язку з поняттям досвіду. Для філософських теорій найбільш значущими були (і подеколи є) поняття третього типу, які я – з причин, що їх наведу нижче – назвав би формальними поняттями[1] (тоді поняття першого типу можна назвати змістовими, а другого – порожніми). Адже поняття першого типу, як правило, окреслювалися як такі, що лежать поза компетенцією філософії й належать окремим наукам. Поняття другого типу виносилися за межі філософського чи наукового розгляду, а то й за межі вимовного взагалі. Строго кажучи, в останньому разі поняття другого типу не можуть існувати.

Поняття третього типу я запропонував називати формальними, спираючись на кантівське розуміння поняття форми, відмінне від докантівської філософської традиції. Кант називає формою явища «те, що уможливлює впорядкування багатоманіття явища в певних відношеннях». Форма – це умова можливості досвіду, що є апріорним складником нашої здатності пізнання. У практичній філософії Канта максима може називатися всезагальним практичним законом у тому разі, якщо за підставу визначення волі в ній править принцип, який за формою відсилає до всезагального законодавства. Гадаю, не буде помилкою стверджувати, що, за Кантом, визначення максими лише з боку форми є умовою можливості морального досвіду як такого. Якщо потрактувати кантівське поняття форми розширено й застосувати його до теоретичного слововжитку, форма буде тим, що обмежує й водночас уможливлює мислення та мовлення про досвід, а формальні поняття будуть інструментом цього уможливлення. У цьому сенсі – повторюся – я розумію формальні поняття як такі поняття, що описують і/або задають горизонт можливих змістів досвіду або можливих інтерпретацій цих змістів.

Формальні поняття можуть стосуватися як досвіду взагалі, так і окремого (морального, естетичного тощо) типу досвіду. Те саме поняття може мати різний статус залежно від того, до якого типу досвіду його прикладено. Так, у кантівській філософії поняття Бога або безсмертя є формальним у його теорії морального досвіду й порожнім – у теорії наукового досвіду. Утім, давати завершену типологію досвіду – це справа конкретних філософських теорій, а не метатеоретичного осмислення філософського слововжитку.

Одне поняття також може набувати зовсім різного статусу в різних філософських теоріях. Запропоную два приклади, де поняття, що напозір здаються змістовими, філософи потрактовують як формальні. Петер Козловскі звертає увагу на сплутування чотирьох різних розумінь поняття «Модерн», одне з яких є формальним, а три інших – змістовими. (Ми звикли саме до змістового поняття Модерну – переважно як епохи).

Модерн (das Moderne) – це, по-перше, модерність (Modernität) як готовність до нового та своєчасного. Модерн як філософське поняття означає, по-друге, філософську програму очасовлення абсолютного та абсолютизування історичного… Модерн як поняття стилю описує, по-третє, стиль у мистецтві й культурі, а як поняття епохи, по-четверте, епоху універсальної історії. Усі чотири значення Модерну… сполучаються в одному понятті. Амбівалентність і неоднозначність модерного побільшує сугестивна сила слова «модерний». Однак вона протистоїть точному пізнанню та розрізненню Модерну як позиції, філософської програми, стилю в мистецтві й історичної епохи.

Тривала модерність можлива лише як формальне відношення (formales Verhältnis) готовності до нового (курсив мій – Apelianer).

[Модерн] домагається того, аби бути чимось більшим, ніж модерність. Він імплікує не лише поняття Модерну як відношення, як готовності до нового, а й змістову, філософську й естетичну програму та проект. Оскільки Постмодерн критикує цей проект і намагається вийти за його межі, він відмежовується від Модерну, але не від модерності.

Парадокс дискурсу про Модерн полягає в тому, що він хоче видати дещо за остаточно нове… Ніщо не може залишатися новим, у тому числі Модерн.

(Петер Козловскі. Амбівалентності Модерну й Постмодерн як філософія, стиль і епоха)

Як видно з наведених уривків, метою Петера Козловскі є скоригувати слововжиток і показати, як непорозуміння виникають через сплутування формального поняття Модерну (модерності) як «формального відношення готовності до нового», притаманного до певної міри всім філософським програмам, епохам і стилям, зі змістовим поняттям Модерну як конкретних філософської програми, стилю й епохи.

Інший приклад, до якого я звернуся, – це формальне потрактування щастя в тексті Карла Попера «Захист раціоналізму». Він видається цікавим з огляду на те, що етику щастя як етику змістову часто протиставляють формалізму в етиці.

Любити людину – означає хотіти зробити її щасливою. (Між іншим, Тома Аквінський саме так визначав любов). Але з усіх політичних ідеалів бажання ощасливити людину, можливо, є найнебезпечнішим. Таке бажання неуникно веде до спроби нав’язати іншим людям наш порядок «вищих» цінностей, аби добути їм чутливість до речей, які нам здаються найважливішими для їхнього щастя; тобто також до спроби врятувати їхні душі. Це бажання веде до утопізму та романтицизму.

…Наш обов’язок – допомогти тим, хто потребує нашої допомоги – але не може бути нашим обов’язком ощасливити інших, адже це залежить не від нас і, крім того, надто часто означає втручання до приватної сфери тих людей, щодо яких ми плекаємо такі дружні наміри… Боротьба проти страждання – це обов’язок, тоді як право піклуватися про щастя інших варто розглядати як привілей, що поширюється лише на вузьке коло друзів… Але це право ми маємо лише в тому разі, якщо вони можуть відхилити наші зусилля. Допомагайте вашим ворогам; захищайте нужденних, навіть якщо вони ненавидять вас; але любіть лише своїх друзів!

(Карл Попер. Захист раціоналізму)

Попер, отже, наполягає, що поняття щастя позначає лише формальне відношення або ж позитивне ставлення людини до власного стану (достеменно так само, як модерність, за Козловскі, є позитивне ставлення до нового). Оскільки різні люди можуть позитивно ставитися до різних станів, то і змістово наповнювати питомо формальне поняття щастя вони можуть по-різному. Тому правильний моральний досвід передбачає винесення щастя за дужки, принаймні тоді, коли ми не знаємо, який зміст у це поняття вкладає людина, що постає як об’єкт нашої дії. Отже, щастя в цьому трактуванні обмежує моральний досвід у негативному сенсі; прагнення ощасливити когось без його згоди – ознака ерозії морального досвіду.[2]


[1] Зважаючи на те, що вказані зв’язки вже було антициповано в кантівських поняттях іманентного, трансцендентного та трансцендентального, поняття третього типу можна було би також назвати «трансцендентальними» поняттями. Проте такий слововжиток може вести до непорозумінь, коли філософ, що не належить до трансценденталістської парадигми або не вважає себе її послідовником, оперує формальними («трансцендентальними») поняттями. У подібних випадках філософ, вживаючи ці поняття, мислить трансценденталістськи (і відповідно не уникнув впливу трансценденталізму), хоча загалом його філософія може не бути трансцендентальною.

[2] Здавалося б, в етиці, орієнтованій на щастя, щастя також є поняттям, що уможливлює моральний досвід і задає його межі, цього разу в позитивному сенсі. Тому, мовляв, щастя є формальним поняттям навіть в етичних теоріях, що протиставляють себе формалізмові. Та на це можна відповісти аргументом, що поєднує теоретичний і метатеоретичний рівні. Якщо в згаданих теоріях поняття щастя є змістовим, то воно ще не задає меж морального досвіду, тобто такі теорії, які вважають щастя підставою та метою морального досвіду, але вкладають у це поняття конкретний зміст, насправді редукують моральний досвід. Якщо ж у цих теоріях не вкладають у поняття щастя конкретного змісту і оперують ним як властиво формальним поняттям, то поняття щастя (виходячи з аргументів Попера) має обмежувати досвід не зсередини, а ззовні, не в позитивному, а в негативному сенсі (оскільки виходити з настанови ощасливити іншого, знаючи при цьому, що він може вкладати в поняття щастя інший зміст, – це аморальна настанова, сама відмова від якої є моральною максимою).

"В іншому світлі": антологія

презентація двомовної антології української літератури (37 авторів)
„в іншому світлі/in a different light”

у перекладі
вірляни ткач і
ванди фиппс

2008 р.

упорядник ольга лучук
автор передмови наталія пилип‘юк

за участі обох перекладачів, авторів та упорядника

вірляна ткач (нью-йорк)
режисер мистецької групи яра
театру “ля мама”

світлана матвієнко (київ-колумбія)
літературознавець та критик

софія рябчук (київ)
менеджер проекту

середа
25 червня о 19:00

центр леся курбаса
3-й поверх
тел. 279 4783
вул. володимирська, 23в
київ
україна

1. що таке присутність? і яке буває (від)чуття (при)сутності? чи можна її почути? побачити? відчути? вловити? уявити?

2. присутність, як і досвід переживання, екзистенційна. присутність є причетністю. стати причетним — розпочати взаємодію.

3. щодня ми опиняємося свідками численних явищ. спробуйте забути про все і стати свідком уперше, й уперше спробуйте усвідомити одкровення присутності, всю її напругу, коливання повітря. коливання повітря поетичним словом. його діалог із зображенням. відчуйте палітру звуків.

4. ви присутні

Альтернативна філософія Євгена Головахи

У Центрі практичної філософії я знайшов симпатичну книженцію відомого соціолога Євгена Головахи (Головаха, Евгений. Альтернативная философия: Словарь для неслужебного пользования. – К.: ПАРАПАН, 2008. – 96 с.). Рекомендував би її всім "просвещённым умам".

Дещо з мого улюбленого:

+ Аристотель – философ, открывший законы логического мышления, после чего большинство наших мыслительных актов оказались противозаконными. («Альтернативный философский словарь»).
+ Бэкон – философ, первым сообразивший, что сила может быть заключена и в знании, а не только в невежестве. («Альтернативный философский словарь»).
+ Варварство – промежуточный этап развития цивилизации – между первобытной дикостью и современной. («Альтернативный философский словарь»).
+ Возможное – всё, что можно ещё предотвратить. («Альтернативный философский словарь»).
+ Вольтер – мыслитель, презиравший тех простаков, которые верили в Бога, но уважавший тех циников, которые его выдумали. («Альтернативный философский словарь»).
+ Воля – психическая функция, вынуждающая человека делать то, что не хочет, ради того, что не нужно. («Альтернативный философский словарь»).
+ Действительность – жалкая участь возможности. («Альтернативный философский словарь»).
+ Естественное право – право, отнять которое у человека государство может только противоестественным способом. («Альтернативный философский словарь»).
+ Жизнь – временное бессмертие. («Альтернативный философский словарь»).
+ Кант – философ, преуспевший в гносеологии и зашедший в тупик в моральной теории, поскольку чистый разум ещё мог вообразить, а чистую совесть – никак. («Альтернативный философский словарь»).
+ Карнеад – философ-скептик, выдвинувший теорию о том, что в познании достигается не истина, а правдоподобие – теория эта оказалась слишком правдоподобной, чтобы быть истинной. («Альтернативный философский словарь»).
+ Категорический императив – моральный закон, которого неукоснительно придерживаются только киллеры: человека нужно рассматривать не как средство, а как цель. («Альтернативный философский словарь»).
+ Классовая борьба – конфликт между партнёрами по производству за позицию сверху. («Альтернативный философский словарь»).
+ Культурный релятивизм – учение о том, что нет ни одной гадости в одной культуре, которая не признавалась бы великим благом в другой. («Альтернативный философский словарь»).
+ Маркузе – мыслитель, призывавший совместить социальную революцию с сексуальной, чтобы класс, который находится снизу, мог получить удовлетворение, поменяв позицию с тем, который был сверху. («Альтернативный философский словарь»).
+ Мышление – познавательный процесс, приближающий человека к духовным богатствам и отдаляющий от материальных. («Альтернативный философский словарь»).
+ Нострадамус – великий футуролог, предсказавший столько глупостей, сколько люди способны совершить. («Альтернативный философский словарь»).
+ Отчуждение – чувство отвращения, которое человек испытывает к самому себе как члену общества. («Альтернативный философский словарь»).
+ Парменид – древнегреческий философ, который отрицал существование пустоты, но был опровергнут создателями других философских теорий, содержавших именно то, что отрицал Парменид. («Альтернативный философский словарь»).
+ Познание – процесс перехода от поверхностных заблуждений к более глубоким и основательным. («Альтернативный философский словарь»).
+ Прагматизм – убогое учение о том, что истина должна быть выгодна всем, а не только философам. («Альтернативный философский словарь»).
+ Смысл жизни – назначение человека, которое состоит не в еде, поскольку без смысла прожить можно, а без еды – нельзя. («Альтернативный философский словарь»).
+ Сократ – философ, который так убедительно доказывал несовместимость образа жизни сограждан с разумом, что им оставалось только покончить с собой или с Сократом. («Альтернативный философский словарь»).
+ Телеология – учение о том, что всё у людей служит какой-то цели – даже их бесцельное существование. («Альтернативный философский словарь»).
+ Теория и практика – формы издевательства: первая – над разумом, вторая – над природой. («Альтернативный философский словарь»).
+ Утилитаризм – философия разумного эгоизма, утверждающая, что люди предпочитают жить по законам общества, а не по закону джунглей, потому что законы общества можно нарушить, а закон джунглей – нельзя. («Альтернативный философский словарь»).
+ Утопия – модель общества, в котором должны быть довольны все, кроме тех, кто этим не доволен. («Альтернативный философский словарь»).
+ Фалес – философ, небезосновательно полагавший, что вода – основа всего сущего, в том числе и философии. («Альтернативный философский словарь»).
+ Форма и содержание – философские категории, характеризующие единство бессодержательной формы и бесформенного содержания. («Альтернативный философский словарь»).
+ Фрейдомарксизм – марксистская теория, утверждающая, что от сексуальной революции пролетариат может получить больше удовольствия, чем от социальной. («Альтернативный философский словарь»).
+ Эпикур – создатель этического учения о том, что зло – это страдание, добро – это удовольствие, поэтому своих страданий надо избегать, а от чужих получать удовольствие. («Альтернативный философский словарь»).
+ Юм – философ-агностик, отрицавший причинно-следственные отношения в окружающем его мире, поскольку не мог найти разумных причин для столь нелепых следствий. («Альтернативный философский словарь»).
+ Аморальность – способность решать житейские проблемы, не решая при этом моральных. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Безответственность – черта характера, избавляющая от навязчивой идеи, что делать нужно только то, чего не хочется. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Благородный поступок – деяние, отличающееся от преступления тем, что преступление иногда остается безнаказанным. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Всепрощение – моральный принцип, утверждающий, что нам, грешным, простить можно всё, кроме непогрешимости. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Душевнобольной – тот, кому нет места среди бездушно здоровых. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Заповеди – коварные правила, запрещающие людям делать именно то, что у них лучше всего получается. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Лень – порок, с которым как-то лень бороться. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Лесть – неопровержимая клевета. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Мор – основоположник утопической идеи о справедливом обществе, в котором люди уничтожают социальную несправедливость, за что и несут только справедливое наказание. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Моральный выбор – или совесть потерять, или всё остальное. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Нигилисты – жизнелюбы, отрицающие всё, за что другие люди готовы отдать жизнь. («Альтернативный моральный словарь»).
+ «Око за око» - древний этический принцип, до сих пор остающийся главным источником нравственной слепоты. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Пороки – отвратительные человеческие качества, позволяющие, впрочем, терпимее относиться к добродетелям. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Праведник – человек, обуянный гордыней и готовый отказаться от всех соблазнов, чтобы ни в чём и ни перед кем не раскаиваться. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Самосовершенствование – парадоксальное стремление человека стать лучше для того, чтобы ему, лучшему, жить стало хуже. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Сенека – мыслитель, находивший ценность добродетелей в них самих, а не в тех благах, которые из-за них можно упустить. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Сила духа – единственная альтернатива духу силы. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Страдание – чувство, облагораживающее человека – увы, не того, кто его причиняет. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Трус – отважный человек, не боящийся прослыть трусом. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Цинизм – пренебрежительное отношение к повсеместному нарушению норм морали. («Альтернативный моральный словарь»).
+ Антропный принцип – нелепое сочетание основных физических констант, необходимое, чтобы во вселенной мог появиться человек и убедиться, что в более разумно организованных вселенных ему места нет. («Антинаучный словарь»).
+ Асимметрия мозга – принцип организации мозга: левое полушарие всегда может рационально доказать то, с чем правое никогда не может эмоционально согласиться. («Антинаучный словарь»).
+ Аспирантура – место, где молодого учёного заставляют думать о диссертации, вместо того, чтобы думать об истине. («Антинаучный словарь»).
+ Астрология – сомнительная наука, утверждающая, что будущее человека в большей мере зависит от расположения планет, чем от его собственной глупости. («Антинаучный словарь»).
+ ВАК – слово из трёх букв, на которое после защиты посылают диссертацию. («Антинаучный словарь»).
+ Выводы – последнее слово, благодаря которому автор надеется избежать заслуженного приговора. («Антинаучный словарь»).
+ Гениальность – криминальный талант, позволяющий его обладателю воровать идеи у потомков. («Антинаучный словарь»).
+ Генная инженерия – наука, исправляющая дурную наследственность и тем самым существенно урезающая права родителей на то, чтобы оставить себя в потомстве. («Антинаучный словарь»).
+ География – поверхностная наука о Земле. («Антинаучный словарь»).
+ Гильберт – математик, получивший всеобщую известность не за те задачи, которые решил, а за те, которые оставил нерешёнными. («Антинаучный словарь»).
+ Гиппократ – великий целитель, подозревавший своих коллег в том, что без особой клятвы они будут стараться вредить больным, усугублять их страдания и всячески увиливать от оказания им медицинской помощи. («Антинаучный словарь»).
+ Дарвин – создатель учения о том, что сходство человека с животными имеет под собой не только житейские, но и научные основания. («Антинаучный словарь»).
+ Естественные науки – науки, которые воспринимаются естественно на фоне неестественных гуманитарных и противоестественных политических. («Антинаучный словарь»).
+ Зелёные – защитники природной дикости от человеческой. («Антинаучный словарь»).
+ Истина – то, о чём может думать только тот, кто ни о чём больше не может думать. («Антинаучный словарь»).
+ История – наука, у которой всё лучшее в прошлом. («Антинаучный словарь»).
+ Конференция – мероприятие, на которое учёные собираются в одно время, в одном месте, с одной целью – убедиться в том, что не им одним нечего сказать. («Антинаучный словарь»).
+ Лазер – прибор, созданный в СССР – такой себе «луч света в тёмном царстве». («Антинаучный словарь»).
+ Лаплас – учёный, который не нуждался в гипотезе Бога для объяснения закономерного порядка вещей, поскольку был слишком благочестив, чтобы допустить, что такой порядок – от Бога. («Антинаучный словарь»).
+ Лекция – способ передачи знаний от того, кто в них не нуждается сегодня, тому, кто не будет нуждаться завтра. («Антинаучный словарь»).
+ Математика – наука, благодаря которой можно измерить и подсчитать всё, что невозможно понять. («Антинаучный словарь»).
+ Метеорология – наука, способная объяснить, почему прогнозы погоды постоянно оказываются ошибочными. («Антинаучный словарь»).
+ Наивная фальсификация – наивное опровержение теории одним противоречащим ей фактом, в отличие от изощрённого опровержения теорией любых противоречащих ей фактов. («Антинаучный словарь»).
+ Научная школа – пагубное сочетание устаревших идей учителя и незрелых идей учеников. («Антинаучный словарь»).
+ Научный руководитель – опытный учёный, призванный на собственном примере демонстрировать молодому коллеге, как не следует заниматься наукой. («Антинаучный словарь»).
+ Омар Хайям – средневековый математик, который распространил понятие числа на иррациональные числа и тем самым лишил людей надежды на то, что в этом мире хотя бы числа рациональны.
+ Палеонтология – наука, построившая своё благополучие на костях ископаемых животных. («Антинаучный словарь»).
+ Парадигма – целостная и непротиворечивая система научных заблуждений. («Антинаучный словарь»).
+ Прогноз – ужасающее предсказание учёного о том, что может произойти, если ему не будут выделены деньги на исследования. («Антинаучный словарь»).
+ Птичий грипп – болезнь современной цивилизации, позволяющая если не летать, то хоть умереть, как птица. («Антинаучный словарь»).
+ Рецензия – отзыв на научную работу: отрицательный, когда робота оценивается как достойная всяческой критики, и положительный – как недостойная даже критики. («Антинаучный словарь»).
+ Самонаблюдение – метод исследований, предполагающий у исследователя отсутствие брезгливости. («Антинаучный словарь»).
+ Соавторы – ученые, имеющие одну общую мысль и ни одной собственной. («Антинаучный словарь»).
+ Телепатия – передача мыслей на расстоянии, невозможна из-за того, что одним нечего передавать, а другим – нечем принять. («Антинаучный словарь»).
+ Учёный совет – своеобразный научный организм, у которого членов больше, чем голов. («Антинаучный словарь»).
+ Фантастика – попытка писателя представить будущее науки, не представляя себе её настоящее. («Антинаучный словарь»).
+ Хиромантия – оптимистическая наука, утверждающая, что будущее человека – в его руках. («Антинаучный словарь»).
+ Цитирование – приём, позволяющий автору сосредоточить внимание читателя на чужой глупости, чтобы хоть на время отвлечь от своей собственной. («Антинаучный словарь»).
+ Эвтаназия – безболезненный и добровольный уход из жизни с помощью безнравственных врачей, в отличие от болезненного и недобровольного – с помощью высоконравственных. («Антинаучный словарь»).
+ Экология – наука, причислившая к вредителям лесов и полей не только насекомых и грызунов, но и человека. («Антинаучный словарь»).
+ Общество возникло, чтобы двое могли объединить свои силы, политика – чтобы они могли направить объединённые усилия против третьего, право – чтоб «они» при этом чувствовали свою правоту, мораль – чтобы «он» ещё и чувствовал свою вину перед ними. («Между Богом и животным: в поисках третьего пути (фрагменты из опыта прошлого тысячелетия)»).
+ Когда всё желаемое – в пределах досягаемости многих, стоит ли надеяться, что никто не опередит. («Между Богом и животным: в поисках третьего пути (фрагменты из опыта прошлого тысячелетия)»).
+ Свобода порождает одиночество, невозможность быть частью целого. («Между Богом и животным: в поисках третьего пути (фрагменты из опыта прошлого тысячелетия)»).
+ Добродетельный организм более всего обеспокоен состоянием здоровья своих паразитов – жалея пакостных, сочувствуя низменным, поддерживая бездарных и прощая подлых. («Между Богом и животным: в поисках третьего пути (фрагменты из опыта прошлого тысячелетия)»).
+ С возрастом всё больше хочется покоя и всё меньше – вечного покоя. («Между Богом и животным: в поисках третьего пути (фрагменты из опыта прошлого тысячелетия)»).

Філософія: нове покоління - 2009. Підсумки голосування

Гадаю, вже можна підбити підсумки голосування за тему конференції «Філософія: нове покоління – 2009». Підраховано голоси в коментарях до відповідного допису цього блогу і голоси з листів, які надійшли на скриньку оргкомітету. Дехто з тих, хто голосував, називали дві теми, не в змозі обрати з них одну найцікавішу. В цьому разі я зараховував півголосу за кожну з двох тем. Звідси й половинки в результатах.
Отже, результати такі:
Діалог/комунікація/спілкування (або ж діалог/дискурс/комунікація) – 11,5
Критика як метод. Повнота продуктивності чи межа обмеженості? – 3,5 (висловлювали побажання прибрати другу частину назви).
Університетська філософія в ситуації постмодерну – 3,5
Постлюдське, занадто постлюдське – 3,5
Естетизм як світогляд – 1
Плин філософування і роль міста – 1
Тож цілком очевидно, на яку тему охочіше відгукнуться.
Серед альтернативних тем запропоновано такі: «Територіальність філософії», «Проблеми долі філософії у ХХ - ХХІ ст.: Постмодерністські реалії філософської антропології та метафізики».

Михайло Мінаков «Історія поняття досвіду». Як обговорили

Аудиторія минулої п’ятниці зібралася велика, складалася переважно з філософів, і, схоже, всі, хто брав участь в обговоренні, з книгою познайомилися. Це здається очевидною вимогою до учасників, але, на жаль, не завжди вони знайомляться з обговорюваною літературою.
Я як модератор свідомо звів свої функції до надання слова й окремих коментарів, не дуже визначаючи тематику зі свого боку. Можливо, це було помилкою.
Та попри те, дискусія утримувалася в межах спільної тематики. Багато уваги приділили тріаді понять «досвід-мова-свідомість», яку Мінаков вважає основною в філософії ХІХ-ХХ століть. Вони, на його думку, визначали межі дискурсу, і фактично будь-яку філософську теорію тієї доби можна більш-менш адекватно описати, визначивши, яке місце в ній посідають ці три концепти. Наразі, за Мінаковим, можна спостерігати поступове вичерпання згаданих понять, але поки що незрозуміло, які ж поняття задаватимуть межі дискурсу надалі. Одну з альтернатив запропонував постструктуралізм.
Моє головне питання полягало в тому, що дозволяє утримувати вкупі різні теорії досвіду, якщо не запропоновано універсального для всіх цих теорій визначення. Мінаков не вважає відмінні поняття досвіду суто омонімічними. Саме межова роль цього поняття в дискурсі, його належність до «трансцендентальної мовної гри» дозволяє зводити воєдино настільки різні філософські теорії під однією обкладинкою. Микола Симчич закинув Мінакову есенціалізм (немає єдиного визначення, але є дещо, що лежить «за» лише-поняттям «досвіду»); за визнанням Симчича, Мінаков після обговорення погодився, що в цьому сенсі підходить есенціалістськи.
Автор обговорюваної книги відкинув можливість розгляду так званих «релігійно-філософських» систем під рубрикою історії філософського поняття. Хоча в них поняття досвіду, як правило, зазнає детального розгляду, такі теорії не є філософськими у власному сенсі. Не цікавить Мінакова і філософське осмислення релігійного досвіду – він дає відповідь цій можливості сьомою тезою «Трактату» Вітґенштайна. З цієї причини, а також через «проповідницький» характер філософування Джеймса, Мінаков обійшов його увагою в розділі про прагматизм.
Bosch вимагає «обґрунтування» метапозиції, з якої відбувається начебто нейтральний опис місця поняття досвіду в різних теоріях. На думку Мінакова, це питання геґельянське, оскільки вимога «обґрунтувати» метапозицію і спроба вхопити за руку позірно нейтрального спостерігача – мовляв, ти ніякий не нейтральний і вже перебуваєш усередині того процесу, про який пишеш – передбачає знання суб’єкта, включеного до розгортання духу, про те, як дух розгортається й має розгортатися. Послідовність мов і метамов, теорій і метатеорій – неуникна ознака рефлексії, і в ній не варто звинувачувати. На мій заклик ставити питання про розгляд у книзі Мінакова конкретних філософських теорій відгукнулися слабко. Питали лише про причини оминання увагою когось із філософів – згаданого вже Джеймса, Фуко, емпіриків. У кожному з цих випадків Мінаков, як на мене, переконливо обґрунтував добір теорій досвіду для розгляду.
Останнім став дещо ущіпливий коментар Людмили Архипової про те, що за формою викладу «Історія поняття досвіду» типологічно належить до поширеної в Україні «описової» філософської літератури, де автор намагається утримуватися від посідання власної позиції й від критики теорій інших філософів. Я вбачаю в цьому і позитивний момент: тепер автори подібної літератури матимуть добре методологічне підґрунтя та критерії оцінки подібних досліджень. Якщо надалі автори таких робіт будуть настільки ж методологічно свідомими та зважатимуть на ці критерії, можна буде говорити про дозрівання «описового», а чи «прояснювального» типу робіт, до цілком легітимної традиції історико-філософського письма.

Конференція: Мистико-эзотерические движения

Вторая конференция "Мистико-эзотерические движения в теории и практике"

23.10.2008 – 24.10.2008

23–24 октября 2008 года в Санкт-Петербурге, Россия, состоится Вторая международная научная конференция "Мистико-эзотерические движения в теории и практике (История. Психология. Философия)".

Организаторы конференции: Институт философии НАН Украины, Русская христианская гуманитарная академия (Санкт-Петербург), Санкт-Петербургское философское общество, Украинский философский фонд, Фонд "Дальний Восток" (Киев).

Концепция конференции

В наши дни сюжеты, символы, идеи, связанные с различными аспектами мистицизма, эзотеризма и традиционализма, играют немалую роль в самых разных слоях общества, проникают в научные и философские парадигмы, художественное творчество, а зачастую господствуют и в массовом сознании. В современной культуре заметен повышенный интерес к мистицизму и эзотеризму.

Между тем эта проблематика еще не стала постоянным объектом серьезных целенаправленных исследований на академическом уровне. Научные работы, в которых затрагивается эта проблематика, все еще крайне редко издаются в странах СНГ, несмотря на свою востребованность.

Исходя из вышеизложенного, группа ученых из Киева, Санкт-Петербурга и Москвы, в той или иной мере занятых исследованием мистико-эзотерических форм знания и практики, инициируют постоянно действующую международную научную конференцию, которая создаст возможность для объединения усилий заинтересованных ученых в планомерном изучении этой перспективной проблематики, выработке оригинальных методологических приемов и соответствующего языка описания, раскрытию различных мировоззренческих форм, лежащих в основе эзотерических и мистических движений, анализу их символических образов, категориальных и социальных структур, выявлению этапов развития этой проблематики в ходе истории, и т. д.

Одной из важных задач, поставленных организаторами конференции, является определение причин стойкого бытования мистико-эзотерических аспектов в общечеловеческой культуре на разных ее исторических этапах, а также выявление степени их влияния на культуру современной эпохи.

Конференция открывает возможность междисциплинарного освещения темы, к которой могут быть применены разработки на основе исторических, психологических, философских и других подходов.

Примерная рубрикация тематики:
- традиционное мышление и "вненаучные" формы знания
- мистическая философия и мистический опыт
- феноменология эзотеризма
- историческое развитие категорий и понятий эзотеризма
- история "тайных обществ" Запада и Востока
- мистицизм и эзотеризм в современном мире

Рабочие языки конференции: русский и английский.

Заявка на участие в конференции, а также полный текст доклада подается до 10 сентября 2008 года по адресу Tradition2008@mail.ru

Заявка заполняется по следующей форме:
- ФИО
- дата рождения
- ученая степень и ученое звание
- место работы / учебы
- должность
- контактный телефон
- электронный адрес
- тема доклада
- необходимость временного жилья (да/нет)
- необходимость официального приглашения от Оргкомитета (да/нет)
- короткое резюме доклада (до 200 слов)

Отправка заявки и текста не означает автоматического включения доклада в программу конференции. Решение по полученным материалам выносится Оргкомитетом в течение недели после окончания срока их представления и сообщается заявителям по электронной почте.

Текст объемом от 10 тыс. до 20 тыс. знаков, включая пробелы и сноски, подается только в электронном виде. При обращении в Оргкомитет кандидата в участники ему высылается образец оформления текста.

По итогам работы конференции планируется издание сборника ее участников. При составлении сборника материалов конференции предполагается их минимальная редакторская обработка с учетом необходимых технических и стилистических требований, осуществляемая по согласованию с авторами. Автор, приславший текст в Оргкомитет, но не выступивший с ним на конференции, не может претендовать на размещение текста в сборнике.

Организационный взнос составляет 300 руб. Взнос уплачивается при регистрации.

Наши координаты:
Русская христианская гуманитарная академия,
кафедра философии, богословия и религиоведения.
наб. р. Фонтанки, д. 15,
г. Санкт-Петербург,
191023, Россия.

Тел.: (812)314-35-21
E-mail: Tradition2008@mail.ru

УФО - Українська фотографія

10 червня в книгарні «Є» відбудеться презентація серії УФО – «Українська фотографія» – від видавництва Павла Гудімова «Артбук».

Початок о 18 год.

«Артбук» – перше видавництво в Україні, для якого сучасне українське мистецтво стало предметом дослідження й об’єктом популяризації.

Наталя Зубко, керівник проектів «Артбук»: «Багатовікова проблема української культури – «відсутність пророка у власній Вітчизні» через комплекс меншовартості. Усі художники, яких не зламали товарно-грошові відносини, що панують у нашому суспільстві, і які залишилися щирими у своїй творчості, або опинилися на життєвому дні й змушені в буквальному сенсі виживати, або еміґрували за кордон у пошуках кращої долі. Мета нашої команди – вирвати таланти з тенет повсякденності й запропонувати їм належні умови для вільної творчості й самовираження».

«Артбук» – це свіжий, незаангажований погляд на мистецтво створення книжки загалом і на мистецьку літературу зокрема. Книжкову продукцію видавництва здизайновано у стилі «біла графіка» – стилі виваженого мінімалізму й лаконічності.

Приєднайтеся до нас і станьте експертом у сфері сучасного українського мистецтва! Поповніть свою бібліотеку книжкою нашого часу.

У програмі: фотовиставка авторів серії «Українська фотографія» – Анни Войтенко, Олександра Чекменьова та Олександра Ляпіна (за підтримки арт-центру Я Галерея), а також невимушене спілкування з фотохудожниками та гостями свята за келихом доброго вина.

Серед запрошених: арт-директор // гудімов арт проект Павло Гудімов, автор та ведуча програми «Книга. UA» Марина Бондаренко, телеведучий, головний редактор журналу «Український Тиждень» Юрій Макаров, президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль, критик Костянтин Родик, видавець, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович, головний редактор газети «День» Лариса Івшина, директор ЦСМ Юлія Ваганова, головний редактор «Elle Україна» Нанна Морозова, президент «ГогольFest» Влад Троїцький, менеджер Міжнародного фонду «Відродження» Ірина Кучма.

***

Адреса книгарні «Є»: вул. Лисенка, 3, ст. м. «Золоті Ворота».

Проблеми соціології маргінальності

Показ фільмів знаменитого британського режисера Кена Лоача. (По четвергах в рамках програми "соціологія бідності").

5.6. Cathy come home. Ken Loach. 1966 (англійською мовою)

12.6. Sweet sixteen. Ken Loach. 2002 (англійською мовою)

19.6. Ae fond kiss. Ken Loach.2004 (англійською мовою)

Початок усіх показів о 18.30

Усі покази в бурсі: вул.Набережно-Хрещатицька, 27. К.13.

Див. також http://users.livejournal.com/_jerzy/22888.html#cutid1

В Могилянці також відбудеться лекція професора Тору Ямаморі про кампанію за надання базового доходу і японський анархізм. Він сам анархіст і активно бере участь в русі за базовий дохід.

Потім після його виступу хто хоче може лишитися на фільм Лоуча Sweet sixteen в Кіноклубі

четвер 12 червня
17:00 Києво-Могилянська Бізнес Школа (аудиторію буде узгоджено трохи згодом, але там всього аудиторій з десять, тож знайти не проблема)

Тору Ямаморі,
професор соцальної політики
Університет Дошіша, Кіото, Японія

Basic Income out of a Crossroad of Feminism, Anarchism and Disability Movements: the case of Japan
(лекція і дискусія англійською мовою, але за потреби дещо можна перекладати українською)

Його короткі тези (він сам написав)

I will bring a DVD which is a film some German activists filiming homeless people in Japan. narration is English, and subtitled when Japanese people responding them. Some of explanations they give in the film are wrong, but not fatal and give audience a basic picture about poverty in Japan.

Then, briefly showing how low take-up rate of povery program in Japan is, and move to introduce basic income as a remedy for the situation.

Then (for those who are not interested in Japanese situation), I can show world wide counter movements that endorse basic income from Martin Luther King and black single mothers in the U.S., to anarchist in the U.K. to Italian feminist and euro-wide precarity movements recent days.

Інформація також із http://users.livejournal.com/_jerzy/

Суд над книжкою

Усім устати! Суд іде!

6 червня у Книгарні «Є» о 18.00 відбудеться суд над книжкою Роксани Харчук «Сучасна українська проза. Постмодерний період».

Спочатку ця книжка засудила їх, а тепер судитимуть її вони. Отож, обвинувачувати та захищати будуть:

письменники
Юрко Іздрик,
Богдан Жолдак,
Євгенія Кононенко,
Степан Процюк;

літературознавці
Тамара Гундорова,
Володимир Панченко;

студентки-філологині Києво-Могилянської академії
Ольга Купріян,
Всеслава Соловйова,
Ярослава Стріха.

Суддя
Анастасія Левкова.

Адреса Книгарні «Є»: вул. Лисенка, 3, ст. м. «Золоті Ворота».