Трансцендентальний Габермас
Мені здається, що трансценденталізм не передбачає змістових і тим паче ціннісних визначень. Саме тому це умови можливости і саме тому це формалізм, а не будь-які матеріальні пропозиції. Принаймні в Канта саме так. Є апріорні умови можливого досвіду, а є чуттєві дані, які, так би мовити, надають змісту цим умовам, "наповнюють" їх. Звісно, трансцендентальне саме по собі первинне, але без чуттєвого досвіду порожнє; при цьому трансцендентальне має визначатися ДО досвіду.
Це я до чого? А до того, що правила дискурсу в Габермаса постають трансцендентальними, контрфактичними, але вони ціннісно визначені. Це класичні західні цінності - "свобода, рівність, братество", якщо говорити умовно. Тобто в основі цих нібито трансцендентальних умов дискурсу лежать цілком конкретні й досить очевидні цінності, які, щоправда, подаються як безумовні та безсумнівні, нібито вони притаманні розуму як такому. А реально вони притаманні тільки модерному раціоналізованому розуму (прошу не сприймати останнє визначення як тавтологію). Розум був і раніше, але ось цей культ розуму й обґрунтування, пафос пошуку підстав з'явилися тільки в добу Модерну. Хоча ще в Канта у розумі було місце для віри. Його зменшували, аж поки остаточно не ліквідували.
Внимание, вопрос. Чи можуть цінності бути трансцендентальними - в принципі? Якшо ні, про яку трансцендентальність і контрфактичність правил дискурсу може говорити Габермас? І про їх безумовно раціональний характер? Раціональним є тільки те, що обґрунтоване (згідно з парадимою Модерну, з якою асоціює себе й Габермас), а тут жодного обґрунтування, тільки чергове посилання на очевидність. Але очевидність - це питання віри, а не розуму.
Мітки: міркування, обговорення, тема
1 коментарі(в):
Щодо трансценденталізму - зрозуміло, що він поставfв саме як формалізм і апріоризм, бо це є дослідження умов можливості досвіду. І я згоден, що в ньому немає місця для цінностей.
Але історично трансценденталізм, в якому теза про цінності посідала важливе місце існував: для Рикерта цінність є трансцендентальний принцип, що скеровує діяльність розуму. Цінності становлять умови можливості наук і інших царин досвіду, просто для кожної царини провідні свої специфічні цінності . Мені особисто ця позиція не близька.
Неправда, що Габермас узагалі не залишає місця для віри; просто його філософія переважно присвячена не цій темі. Утім, він приділяє увагу осмисленню місця релігії в сучасній культурній ситуації, і він зовсім не є войовничим атеїстом, навіть визнає за релігійною вірою важливі смислотворчі функції. Просто принципи функціонування публічного дискурсу не мають визначатися істинами віри.
Щодо необґрунтованості тверджень Габермаса - знову-таки не згоден. Йому ж про що йдеться? Він намагається дати ті принципи, які не вийде заперечити без того, щоб суперечити собі, і, як на мене, робить це доволі переконливо. Хіба це не обґрунтування? Ти скажеш, що в основі тут лежить якась цінність на кшталт "логічної коректності" чи "раціональності" загалом - але хіба взагалі поняття обґрунтування не передбачає логічної коректності та раціональності? Причому раціональності саме в її модерному вигляді, бо з іншими ми й не працюємо через неуникні культурні передумови. До речі, тому Габермас, на відміну від Апеля, не вповні трансценденталіст - бо Апель якраз каже, що засади етики дискурсу як такі не залежать від культурних передумов, це властивість комунікативного розуму взагалі.
Дописати коментар
Підписка на Дописати коментарі [Atom]
<< Головна сторінка