Трансцендентальний Габермас

Мені здається, що трансценденталізм не передбачає змістових і тим паче ціннісних визначень. Саме тому це умови можливости і саме тому це формалізм, а не будь-які матеріальні пропозиції. Принаймні в Канта саме так. Є апріорні умови можливого досвіду, а є чуттєві дані, які, так би мовити, надають змісту цим умовам, "наповнюють" їх. Звісно, трансцендентальне саме по собі первинне, але без чуттєвого досвіду порожнє; при цьому трансцендентальне має визначатися ДО досвіду.

Це я до чого? А до того, що правила дискурсу в Габермаса постають трансцендентальними, контрфактичними, але вони ціннісно визначені. Це класичні західні цінності - "свобода, рівність, братество", якщо говорити умовно. Тобто в основі цих нібито трансцендентальних умов дискурсу лежать цілком конкретні й досить очевидні цінності, які, щоправда, подаються як безумовні та безсумнівні, нібито вони притаманні розуму як такому. А реально вони притаманні тільки модерному раціоналізованому розуму (прошу не сприймати останнє визначення як тавтологію). Розум був і раніше, але ось цей культ розуму й обґрунтування, пафос пошуку підстав з'явилися тільки в добу Модерну. Хоча ще в Канта у розумі було місце для віри. Його зменшували, аж поки остаточно не ліквідували.

Внимание, вопрос. Чи можуть цінності бути трансцендентальними - в принципі? Якшо ні, про яку трансцендентальність і контрфактичність правил дискурсу може говорити Габермас? І про їх безумовно раціональний характер? Раціональним є тільки те, що обґрунтоване (згідно з парадимою Модерну, з якою асоціює себе й Габермас), а тут жодного обґрунтування, тільки чергове посилання на очевидність. Але очевидність - це питання віри, а не розуму.