Дискурс / Discourse / Diskurs / Discours

Усі в дискурсі

пʼятниця, 29 лютого 2008 р.

Гаряч(ков)і враження

Короткий підсумок з іншого кутка.
Щодо вчорашніх подій, то найбільше нервувала позерська риторика організаторів - на зразок називання доповідачів "революціонерами", різноманітні дешеві порівняння та ін. Щодо доповідей - то формат В. Єрмоленка - це коротка подача своїх напрацювань, які мало сприяли дискусії. Скоріше коротка інформативна довідка стосовно історії одного поняття, Begriffsgeschichte. Звичайно, треба відзначити всі академічні чесноти доповідача та доповіді.
Наступна доповідь якраз і була "конференційною" за форматом. І, до речі, якраз найбільше пасувала темі конференції. Можна навіть відзначити, що вона була набільш філософською зі всіх. Розмовний стиль подачі не дозволяв по-академічному чіткої структурації, але натомість дозволяв живіше представити евристичну цінність обговорюваних понять, оскільки проблематика, до якої вони стосують, поставала в ході дискусії. Те, що можна назвати "агітацію", можна також назвати чесною декларацією своєї позиції, адже за "безсторонністю", намаганням "об"єктивно все підсумувати" найчастіше ховається невідрефлектована прихильність. Думаю, підняті питання сучасного визначення пролетаріату, питання "глобалізації", співвідношення свободи та рівності важко назвати "малопов"язаними" чи далекими від проблематики революції (скажімо, "революції" 1968 р.)
Щодо круглого столу "Про Христа на барикадах", то те, що він перетворився на балаган, мабуть, провина організаторів і авторів такої теми. Мабуть, краще було зробити ще одну лекцію Єрмоленка про потіличну теологію з наступним обговорення. Тема релігійних метафор у революційних подіях потребує більш, ніж загальної ерудиції чи "точки зору".
Наступний день був більш передбачуваний завдяки знаним наперед тезам доповіді. Варто відзначити гарний аналітичний переказ концепту "події" стосовно мистецтва у Дельоза та Бадью у виконання Д. Петренка та доповідь про соціологію лівих рухів в Україні В. Іщенка з наступним обговоренням. На жаль, на багатьох доповідях я не був, зокрема, хотілося б почути доповідь І. Іштван.
Лекції на завершення - просто чудові. Зрештою, до революції вони мають, мабуть, лише випадковий стосунок, але їхнім ефектом був певний інтелектуальний тонус, підкріплений почуттям гумору. Чудова іронічна "філософська фантазія" В. Менжуліна про номадичну "ідентичність" українця ("якби я читав Дельоза, може і був би дельозіанцем...") на прикладі Сковороди (суржикомовний Динчик 18 ст.) просто варта того, щоб тези із неї увійшли до статуту Академії (це жарт...). Тези лекції Р. Кобця стосовно ідіотизації українського суспільства можна, мабуть, застосувати і до владних стосунків в Академії.
Загалом, +1

Мітки:

Територія революції. День перший

Як на мене, день перший минув досить вдало. Маю на увазі передусім робочу частину, оскільки на неформальному спілкуванні я не був. Сподіваюся, там обійшлося без пригод, і революційний запал реалізовувався через комунікацію, а не через, наприклад, захоплення першого корпусу та проголошення його суверенною територією революції :)

Лекція Володі була симпатичною. Цьому сприяла як маловивченість в українському контексті тих тем і питань, які він порушив, так і, безумовно, особиста привабливість лектора :) Матеріал чітко структурований, була певна теза, яку доповідач намагався обґрунтувати, тому сприймалося добре. Хоча трохи більше революційного драйву Володі б не завадило.

Натомість пан Рєпа мене чомусь не вразив. У нього теоретичні тези перемішувалися з політичними гаслами, тому все виглядало досить хаотично. Крім того, у якийсь момент мені здалося, що він просто нагромаджує концепції з різних сфер і стосовно різних проблем, не пояснюючи, по-перше, як вони між собою узгоджуються, а по-друге, не розкриваючи внутрішньої логіки, що притаманна кожній із них. Його спіч переконував і так уже переконаних, натомість для "незаангажованих" слухачів він навряд чи був аргументом. Принаймні на мене це все враження не справило. Думаю, це через невміння Рєпи подавати матеріал і триматися якоїсь логіки викладу. До речі, проблема багатьох інтелектуалів. Вони напхані знаннями з різних сфер, але коли з ними говорити предметно та конкретно, не можуть втримати думку та постійно скочуються на манівці. Словом, вони не вміють подати знання у вигляді дискурсу. Це просто еклектичний набір думок, часто зовсім не пов'язаних між собою.

Круглий стіл "Христос на барикадах", як на мене, не запропонував якоїсь цікавої концептуальної дискусії. Можливо, треба було чіткіше сформулювати "провокативну" тезу. Хоча я пішов раніше, тому не буду узагальнювати.

Мітки:

неділя, 24 лютого 2008 р.

Конференція "Філософія: нове покоління. Територія революції"


Програма конференції
"Філософія: нове покоління. Територія революції"
28-29 лютого
Національний університет "Києво-Могилянська академія"

Четвер, 28 лютого
9.00-10.30 Реєстрація (1-323)
10.30-11.00 Пленарне засідання: привітання, виступи (1-318)
11.00-12.30 Лекція Володимира Єрмоленка "Катастрофа, смерть і нове народження: політична теологія революції між 1789 і 1917" (1-318)
12.30-13.30 Обід
13.30-15.00 Лекція Андрія Рєпи “Уроки травня. Від бажання революції до революції бажання” (1-318)
15.00-15.20 Кава-брейк (1-323)
15.20-17.00 Круглий стіл “Медіа і революція” (модератор Андрій Рєпа) (1-318)
17.00-17.15 Кава-брейк (1-323)
17.00-18.30 Круглий стіл “Христос на барикадах” (модератор Андрій Газін) (1-318)
18.30-21.00 Неформальне спілкування (1-313)

П’ятниця, 29 лютого
9:30-13.30 Робота секцій
Θεωρία (“Теорія”) (модератор Микола Симчич) (1-318)
Πράξις (“Праксис”) (модератор Андрій Рєпа) (1-223)
Ποίησις (“Поезис”) (модератор Михайло Кольцов) (1-227)
13.30-14.30 Обід
14.30-17.00 Лекція Вадима Менжуліна “Сковорода у зачассі: біографія мислителя як дзеркало національної ідентичності” (1-318)
Лекція Романа Кобця “Іманентна трансценденція приватності: глухі кути українського громадянського суспільства” (1-318)
Обговорення
17.00-17.30 Закриття конференції (1-318)

Також викладено для ознайомлення тези учасників конференції (pdf-файл, 193 Кб) та розподіл їх по секціях.
Philos.pdf
participants.doc

Мітки: ,

четвер, 21 лютого 2008 р.

Семінар дослідників східних філософій


Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України
Відділ історії зарубіжної філософії

26 лютого 2008, 15:00
к. 327

СЕМІНАР ДОСЛІДНИКІВ
СХІДНИХ ФІЛОСОФІЙ

Засідання ХVIІІ:

Доповідь: «Глобалізація ґандизму»
(за матеріалами конференції,
Індія, 13-19.11.2007)

Доповідач: докторант Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка,
к. і. н. Олена Борділовська

ЗАПРОШУЄМО УСІХ ЗАЦІКАВЛЕНИХ!

Див.: http://community.livejournal.com/ukr_asia_philos

Мітки:

Часопис "Україна Модерна" запрошує до співпраці


Часопис «Україна Модерна» змінив формат у бік міждисциплінарности, наголосу на публічному обговоренні найдражливіших гуманітарних проблем, діалогічности, розвитку рецензійного жанру та культури рецензії, творення міжнародного простору україністики. Видання запрошує до співпраці літературо- і мовознавців, філософів, соціологів, істориків і представників інших гуманітарних дисциплін. Один із пріоритетів видання – критичне анотування провідних іншомовних гуманітарних часописів.

За міжнародними правилами, усі матеріали проходитимуть анонімне рецензування двома фахівцями, на основі якого редакція ухвалюватиме рішення про прийняття до друку.

Середній обсяг кожного тому – 350-400 сторінок (30-35 друк.аркушів)
Періодичність виходу – двічі на рік
Контактна особа – Андрій Портнов (відповідальний редактор)
Email: umoderna@yahoo.com

Загальна (не завжди цілком докладна) інформація в мережі про новий формат журналу:
http://keui.univer.kharkov.ua/byzantium/index.php?set=content&mc=52&full
http://www.maidan.org.ua/static/news/2007/1193036275.html
http://artvertep.dp.ua/news/4172.html
http://www.pk.org.pl/artykul.php?id=343

Мітки:

вівторок, 19 лютого 2008 р.

Філософія для всіх


До цього допису спонукав початок загальнообов'язкового курсу філософії для аспірантів. Насправді я не зовсім розумію, для чого аспірантам усіх спеціальностей - від хіміків до економістів - філософія. Якщо відповідний курс на бакалавраті ще можна виправдати тим, що він потрібен "для загального розвитку" й ерудиції, то поява філософії в нинішніх умовах зовсім незбагненна.

По-перше, цей курс має виразно ознайомчий характер, бо ж цілком очевидно, що народ, прослухавши філософію 1 триместр на першому чи другому році навчання, навряд чи що з неї пам'ятає. Отже, по суті, аспірантська філософія виглядає майже так само, як бакалаврська, хіба що обсяги текстів більші. По-друге, чи справді фахівці з інформатики та фізики, які займаються цілком конкретними питаннями, зможуть вивчити філософію впродовж цього курсу? І понад те - чи потрібно це їм узагалі? Моя відповідь на обидва питання - ні. Це сформовані спеціалісти, які займаються дослідженнями в конкретній сфері; вони навряд чи переорієнтують свої інтереси після курсу з філософії, ї їм, поза сумнівом, уже не треба здобувати загальну ерудицію. Крім того, якщо філософія у якійсь своїй частині таки потрібна для дослідження (як, приміром, соціологам чи філологам), то, очевидно, ці люди вже ознайомлені з нею у відповідних межах, а Платон і Кант навряд чи їм щось додадуть.

Насправді я добре знаю, як ставляться аспіранти, а надто негуманітарні, до цього курсу. Для них це чергова морока, якої треба спекатися пошвидше та з мінімальними втратами зусиль і часу. До того ж, тексти й справді досить складні, і народ тільки дратується, що змушений забивати собі голову всякими непотрібними мудруваннями замість того, щоб займатися своїми власними дослідженнями. А в результаті отримуємо стійку відразу до філософії, яка асоціюється тільки з непотрібною "обязаловкой" і міркуваннями про щось недоречне. Не думаю, що ті, хто задумував курс, прагнули саме цього.

В принципі, зрозуміло, звідки походить сама ідея дати філософію як загальнообов'язкову. Вихідна теза була висловлена ще Епікуром: мовляв, філософія покликана звільняти від страждань, а тому вона необхідна кожному. Філософи всіх часів теж любили порозмірковувати про те, що філософія стосується найзагальніших основ буття та життя, вона дає відповіді на смислобуттєві питання, отже, має цікавити всіх.

Якщо можна погодитися з тим, що філософія таки має цю функцію, то все одно виникає низка зауважень. По-перше, ті філософські ідеї, що стосуються смислу життя та відповідей на питання "як жити?", "як чинити?" тощо, - це дуже невелика частина філософії (і я особисто маю стійку снобістську відразу до таких размишлізмів). По-друге, люди у повсякденному житті рідко рефлектують над його засадами; це відбувається зазвичай тоді, коли стається якраз криза, що вимагає перегляду основ світогляду. Зрозуміло, що таке відбувається не щодня (і слава Богу), тобто потреба звертатися до філософії у пересічної людини виникає досить рідко та є - хоч як це парадоксально - порушенням звичного режиму її існування та світосприйняття. Тобто це певний збій у системі. Філософія виникає на місці розлому, а не в нормальному житті. Крім того, тут є ще один момент. Наш викладач Пролеєв правильно казав, що філософія якраз тим і відрізняється від релігії та світогляду, що пропонує не відповіді, а питання. Її справа - проблематизувати, а не давати рецепти. Отже, й у наведеній ситуації користи з неї буде небагато, бо людина шукатиме саме готових відповідей, а не подальшої проблематизації.

Я вже мовчу про те, до якого стану має дійти пересічна людина, щоб її зацікавили проблеми пізнання, філософії мови чи некласичної логіки. Людина, безумовно, пізнає, говорить і робить висновки, але в неї при здоровому глузді навряд чи виникне зацікавлення, як саме вона це робить і на яких засадах. А множина теорій у кожній зі сфер тільки відлякає її та назавжди відіб'є охоту ставити подібні питання.

Насправді для мене філософія - якраз оця множина. Той, хто претендує на остаточні готові відповіді, навряд чи є філософом. Філософ пропонує тільки свій варіант постановки та розв'язання тих чи інших проблем, він завжди відкритий до альтернативних пропозицій, бо він просто знає, що вони існують, на відміну від пересічної людини. Філософ ніби передбачає можливість появи цих альтернатив, бо йому відомо, що остаточних відповідей на жодне з питань немає. Натомість звичайна людина, як я вже казав, шукає саме готових відповідей. Для неї це ідеал філософії й мета "філософського" пошуку. Як можна побачити, ці два погляди на філософію суттєво різняться.

Ще один момент. Для філософії потрібен специфічний спосіб мислення. Саме він дає відчуття отого драйву від занурення у філософські проблеми, від їх обговорення, від інтерпретацій різних підходів і висунення власних версій. Загалом, я думаю, будь-хто, доклавши трохи зусиль, може прочитати та зрозуміти філософський текст. Але от відчути власну долученість до піднятих у ньому проблем дано далеко не всім. Мати садистське задоволення від того, що зловив автора на суперечності чи недоладності, тішити власне самолюбство, висуваючи альтернативні пропозиції чи навіть просто інтерпретуючи, подовгу обмірковувати найабстрактніші питання - думаю, звичайна людина навряд чи бачить у цьому сенс, а тим паче кайфує від цього.

Словом, підсумовуючи ці міркування, я згоден із Мамардашвілі, що філософію в жодному разі не можна нав'язувати всім підряд. Людина має сама прийти до неї. А ті, хто займаються філософією, - це професіонали, що схожі на "зацікавлених" десь настільки ж, як програмери схожі на користувачів комп'ютерів.

Мітки:

понеділок, 18 лютого 2008 р.

Ще трохи лінків, філософських і не тільки


http://www.i-u.ru/biblio - несподівано виявив, що цю бібліотеку (Російського Гуманітарного Інтернет-Університету) закрито ((( А ще кілька днів тому це був цікавий ресурс із хорошим вибором гуманітарної літератури. Можливо, потім він знову запрацює
http://antology.rchgi.spb.ru/index.html - філософська бібліотека Середньовіччя
http://www.ancientrome.ru/antlitr/antlitr.htm - антична література
http://ec-dejavu.ru/library.html - "енциклопедія культур" "Дежа-вю", багато всілякої гуманітаристики
http://www.philology.ru/ - російський філологічний портал
http://philologos.narod.ru/ - але для філологів найкращий ресурс ось цей!
http://feb-web.ru/feb/ivl/default.asp - фундаментальна дев'ятитомна "Історія всесвітньої літератури" повністю в мережі
http://lib.proza.com.ua/subgenre/revolution/ - бібліотека революційної літератури на сайті Толіка Ульянова "Проза"
http://litopys.org.ua/ - "Ізборник", багато текстів давньої української літератури, а також з історії української мови та літератури
http://www.ruthenia.ru/ - Тартуський портал, тому про тематику можна здогадатися :)
http://www.jungland.ru/Library/ - Карл Густав Юнг та інші
http://www.gutenberg.org/wiki/Main_Page - проект "Гутенберг", теж цікава штука
Ці сайти, мабуть, усі знають:
http://yanko.lib.ru/gum.html
http://www.gumer.info/
http://www.questia.com/Index.jsp

І ще по журналах:
http://magazines.russ.ru/ - "журнальний зал", зібрання російських "товстих" журналів
http://www.ruthenia.ru/logos/index.htm - "Логос" (щось він давно не оновлюється...)
http://www.nlobooks.ru - "Новое литературное обозрение"
http://www.nlobooks.ru/home.nlo.magazine.ru.rar - а тут можна скачати архів "НЛО" за (приблизно) 2000-2005 рр., архів важить 46 мб, а в розпакованому вигляді це добро потягне на всі 120

Ось таке :)

Мітки:

середа, 13 лютого 2008 р.

"Київський філософ"


Мене завжди дивувало означення якогось філософа як "київського", "паризького", "нью-йоркського". Це на що вказує - на те, що певний інтелектуал живе в конкретному місті, чи тут домішується якась метафізика Києва, Парижа, що нібито зумовлює специфіку філософування? Якщо перше, тоді взагалі незрозуміло, навіщо це та що додає до образу мислителя вказівка на місце, де він мешкає (а тим паче за умов глобалізованого світу та постійних поїздок). Крім того, тут можна обійтися й без есенціалізму, а просто сказати "філософ із Києва".

Якщо друге, то це виглядає як малопродуктивна спекуляція. Ми починаємо конструювати специфічну "сутність" Києва, його "атмосферу" та намагаємося знайти її у філософа, і навіть не так у його творах, як у самому "стилі" чи навіть "духові" філософування. От, мовляв, Бєрдяєв - філософ нібито російський, але ж водночас і "київський", значить, наш. От начебто вчився у Києві, ходив цими вулицями... Те, що університети по всій Російській імперії працювали за єдиним стандартом, нікого загалом не хвилює. Як і те, що той же Бєрдяєв навчався на природничому (естественном) факультеті й у київські часи (до заслання) займався зовсім не київським марксизмом.

Можливо, філософа можна назвати "київським", якщо він розмірковував власне про Київ і намагався витворювати саме ту метафізику, про яку йшлося вище. Але й це, чесно кажучи, виглядає вельми сумнівно.

До чого я це все? Та до того, що сьогодні день народження ще одного "київського" філософа - Лєва Шестова :) Рівно 142 роки стукнуло чоловікові. Ієгуда Лейб Шварцман вчився в Московському університеті, жив у Франції, писав про К'єркеґора. Справжній київський.

Мітки: ,

Колеги


Один із тепер уже авторів нашого ресурсу скинув мені лінк на російський аналог дискурсу. Там вони справді непогано розвернулися. Не кажу, що наслідуватимемо, але як зразок може бути.

P.S. Закликаю всі цікаві лінки викладати на дискурс.

Мітки: ,

вівторок, 12 лютого 2008 р.

Філософи дуркують

Коли філософам немає чого робити, вони починають дуркувати :) Раджу всім прихильникам принципу недіяння. Я вже собі дещо вподобав :) А відносність часу - просто блєск :)

Геґель, звісно, поза конкуренцією.

Мітки:

Вахтанґа Кебуладзе вітаємо з днем народження!


Сьогодні відомому дослідникові феноменології, перекладачу, лідерові рок-гурту "Джин", а також координатору Лабораторії наукового перекладу та викладачеві виповнюється 36 років. Бажаємо панові Вахтанґу феноменальних здобутків у феноменології та приємних феноменів у житті :)

Мітки: ,

понеділок, 11 лютого 2008 р.

Деякі філософські лінки


Збиралося безсистемно, під різні потреби. Є багато чого корисного та цікавого.

http://www.wbenjamin.org/bibliotronic.html - ресурс, присвячений Беньямінові, і важливі лінки на інші теми.
http://www.atypon-link.com/action/showJournals?browseType=title - перелік видань із матеріалами у вільному доступі.
http://www.hegel.net/ - про Геґеля.
http://phenomen.ru/ - російський філософський часопис.
http://www.philo.de/Philosophie-Seiten/library.htm - посилання на німецькомовні бібліотеки.
http://www.philo.de/Philosophie-Seiten/onl-zeit.htm - онлайнові видання з філософії.
http://psylib.org.ua/books/alfav.htm - дуже непогана підбірка текстів із філософії та психології (плюс міфологія, релігія, езотерика).
http://iskatel.org.ua/book.htm - щось дуже схоже на Іхтік.
http://anthropology.ru/ - російський сайт із антропології.
http://abuss.narod.ru/Biblio/philo_zip.htm - деякі класичні філософські тексти у російських перекладах (відскановані з конкретних видань, є сторінки).
http://www.elenakosilova.narod.ru/uhref.html - файна підбірка філософських текстів переважно ХХ століття.
http://ihtik.lib.ru/ - ну Іхтік - він і є Іхтік. Величезний склад текстів.
http://library.phil.khai.edu/phil/ - дещо є.
http://philos.msu.ru/library.php - трохи класики.
http://lib.cimpo.univer.omsk.su/index.php?category=50 - так само.
http://philosophy.allru.net/new.html - тексти Екгарта, Сведенборґа, Фьодорова. Плюс деякі інші.
http://zipsites.ru/?n=1/ - філософські тексти, структуровані по дисциплінах.
http://www.russianparis.com/litterature/authors/philosophy.shtml - французи.
http://phenomenology.rsuh.ru/section.html?id=3729 - дещо з феноменології.
http://books.google.com/ - не знаю, як щодо філософії, але можна пошукати.
http://velikanov.ru/culturology/ - енциклопедія "Культурология. ХХ век".
http://community.livejournal.com/ua_scholasticon/ - обговорення перекладу латинських термінів українською мовою. Не оновлюється вже півроку, але можна спробувати розкочегарити.
http://foucault.info/ - про Фуко.
http://libelli.ru/library/tema/sc/marxism/lenin.htm - майже весь Лєнін.
http://velikanov.ru/philosophy/ - якась енциклопедія з історії філософії.
http://www.wikibooks.org/ - бібліотека Вікіпедії.
http://www.mlwerke.de/me/default.htm - всі основні твори Маркса й Енґельса німецькою.

Як знайду ще щось, неодмінно скину.

Мітки:

Gadamer, 108

Сьогодні день народження Ганса-Ґеорґа Ґадамера. З чим його й вітаємо, хай і віртуального :)

Ґадамера можна назвати "філософом, який нікуди не поспішав". Мені завжди здавалося, що він утілює ідеал якоїсь філософської неквапности, розмірености, виважености. Ґадамер ніби знав, що проживе до 102 років, а тому відчував, що немає потреби гарячкувати, бо всьому свій час. При цьому він написав порівняно мало, як на свій вік: є зібрання творів у 10 томах, закінчене 1995 року, плюс кілька пізніших текстів. Разом буде, мабуть, не більше 20-ти томів. Звісно, цього не порівняти зі 100-томником Ґадамерового вчителя Гайдеґера, який при цьому й прожив менше - 87 років. До речі, сам Ґадамер якось зауважив, що не може багато писати, оскільки щойно візьметься "за перо", зразу відчуває, як йому через плече заглядає Гайдеґер. Тут можна починати розмову про комплекси, про символічну фігуру батька, але мені про це не йдеться.

Усі знають, що "Істину та метод" Ґадамер видав 1960 року, уже добряче в літах. Мало хто знає, що він писав перед тим. Було кілька текстів про про поетів-модерністів, про Платона, про Геґеля, відомих колу спеціалістів. Ґадамер ніби зачаївся. У фаворі були молодші сучасники - Сартр, Мерло-Понті, до 1960 року вже визнані класики. Може, він їм заздрив і тому вирішив довести, що й у 60 років може запропонувати щось потужне? А може, він і справді чекав слушного моменту? Можливо, це все випадковості? Але особисто мені видається, що він просто не зважав на то й розмірено робив свою справу. І не парився, що чогось не встигне.

Тут є якась спорідненість із глибинними засадами самої герменевтики: якесь неспішне вслухання, вчування, ґрунтовне розуміння, де поспіх тільки шкодить. Ґадамер і справді нагадує античного мудреця (або той образ, який ми щодо цього маємо) - як єдністю життєвої та мисленнєвої настанови, так і певною атараксією, самодостатністю. У будь-якому разі для ХХ століття та його філософії типаж досить дивний.

Щоправда, мені здається що "Істина та метод", а відповідно й герменевтика як концепція, дещо запізнилася. Уже в 1960-ті роки починається структуралізм, а пізніше й постструктуралізм (і ширше - постмодерн), які перебирають на себе всю увагу. Обидві ці течії суперечили герменевтичній настанові, хоча й кожна по-своєму.

"Істину та метод" треба було писати в 30-ті, або, можливо, у 40-ві роки, коли після війни потреба Іншого та необхідність порозуміння з ним стала вельми на часі. У 60-ті роки у філософії почалися вже певні радикальні практики, які, висловлюючись дещо метафорично, були спрямовані на розрив(и), а не на єдність. Натомість герменевтика все ще намагається вибудовувати єдність. І в цьому плані її можна вважати останньою метафізичною концепцією. Мені здається, десь у її основі лежить припущення, що світ, попри всі модифікації, таки цілісний і єдиний, і саме тому можливе порозуміння. Так, є нескінченна кількість опосередкувань, які значно ускладнюють цей процес, але все-таки витворити певну єдину сферу, спільну для всіх, ще можливо. Чи не на цій же тезі ґрунтується й комунікативна теорія? Може, це теж метафізика? :) До речі, зв'язок між герменевтикою та комунікативною філософією, мені здається, висвітлений недостатньо. Певно, це через те, що обидві концепції виникали та розвивалися значною мірою паралельно, а відповідно вплив міг бути взаємним.

Цікаво, що Ґадамер припинив читати лекції тільки наприкінці 80-х, коли був уже древнім дідом. При цьому, я так розумію, він ще впродовж 90-х написав кілька книжок (якщо це не видання раніше написаних текстів). Це теж якоюсь мірою символічно. У філософії та з філософією - до кінця життя, незважаючи на вік (до речі, ще один аргумент до тези про Ґадамера як про тип античного мудреця). Працювати без надриву, але постійно, аж до останнього дня. Дай нам Бог усім такої снаги :)

Наостанок зацитую вірш Анатолія Дністрового про Ґадамера. Він, хоч і написаний із прямо протилежного приводу, ніж нинішній допис, усе ж видається доречним.

НА СМЕРТЬ ҐАНСА-ҐЕОРҐА ҐАДАМЕРА

коли любов до поезії дає право дихати
і вірити в порятунок для втраченого розуму
для втраченого всесвіту
з його космічними кораблями
і смітниковими звалищами
з його неприкаяними поетами
які німіють серед галасу
з його жінками які хворі замолоду
а діти очима страждають
і просять у батьків окраєць хліба

все що залишається
терпіти і вірити
відчувати пульсацію незримих судин
котрі пронизують наші роки
незавершені з народження адама
як відчували вони
солдати вічної тривоги
гельдерлін рільке ґеорґе
тракль рано згаслий і бенн
целян нещасний

коли віра в істину дає право жити у сумніві
дає право стверджувати що "дерево"
це те чого торкаюся і те що виразно бачу
но порожні балачки про генеалогію
початок і завершения
із цитатами й іменами
із захмелілими обличчями
в салоні з фуршетним запахом
і сміхом молодих інтелектуалок

коли віра в істину прирікає на самотність
і на глузування за спиною
(он пішов той хто носить "істину"
уявляєте який придурок)
коли любиш істину цей прекрасний міраж
якого ніколи не досягнеш
ніби в туман занурюєш руки
коли зневажаєш тих
які хизуються що не люблять істину
але бояться самотності
бо залишаються наодинці з власними думками
і шукають собі порятунку
нового задоволення

залишається пам'ятати їх
хто був відвертий
хто знав що слово має конкретне значення
конкретне дихання
й удари серця
залишається вірити
аби не втратити ознаки себе
у світі
що ніяк не може доминути

2002

Мітки: ,

субота, 9 лютого 2008 р.

Сайт Інституту філософії


З сайтом відбувається щось незрозуміле. На традиційній адресі Інституту філософії зовсім нічого немає. Востаннє я заглядав на цю сторінку десь із місяць тому, і все працювало.

Може, вже й самого Інституту філософії немає? :) Були ж недавно розмови про те, що на це приміщення поклали око якісь комерційні структури. Про таке сповіщала ініціатива "Культурне лихо".

Мітки: ,