"Київський філософ"
Мене завжди дивувало означення якогось філософа як "київського", "паризького", "нью-йоркського". Це на що вказує - на те, що певний інтелектуал живе в конкретному місті, чи тут домішується якась метафізика Києва, Парижа, що нібито зумовлює специфіку філософування? Якщо перше, тоді взагалі незрозуміло, навіщо це та що додає до образу мислителя вказівка на місце, де він мешкає (а тим паче за умов глобалізованого світу та постійних поїздок). Крім того, тут можна обійтися й без есенціалізму, а просто сказати "філософ із Києва".
Якщо друге, то це виглядає як малопродуктивна спекуляція. Ми починаємо конструювати специфічну "сутність" Києва, його "атмосферу" та намагаємося знайти її у філософа, і навіть не так у його творах, як у самому "стилі" чи навіть "духові" філософування. От, мовляв, Бєрдяєв - філософ нібито російський, але ж водночас і "київський", значить, наш. От начебто вчився у Києві, ходив цими вулицями... Те, що університети по всій Російській імперії працювали за єдиним стандартом, нікого загалом не хвилює. Як і те, що той же Бєрдяєв навчався на природничому (естественном) факультеті й у київські часи (до заслання) займався зовсім не київським марксизмом.
Можливо, філософа можна назвати "київським", якщо він розмірковував власне про Київ і намагався витворювати саме ту метафізику, про яку йшлося вище. Але й це, чесно кажучи, виглядає вельми сумнівно.
До чого я це все? Та до того, що сьогодні день народження ще одного "київського" філософа - Лєва Шестова :) Рівно 142 роки стукнуло чоловікові. Ієгуда Лейб Шварцман вчився в Московському університеті, жив у Франції, писав про К'єркеґора. Справжній київський.
Мітки: день народження, Шестов
3 коментарі(в):
Не так давно з'явилася на цю тему цікава (принаймні так здалося) книжка Пьотра Вайля "Гений места". І дискусія з її приводу була на останньому Львівському форумі.
Мені зараз важко сказати щось від себе - але факт, що багато де, і особливо в Галичині вже давно розрісся дискурс специфічного "духу" міста, його впливу на письменників і митців (не знаю, як там з філософами); кожне друге число "Ї", фактично, мусолить саме цю тематику. Мені вона видається дещо надуманою і перебільшеною. І водночас - є все-таки якийсь вплив спільноти і навіть архітектури певного міста на творчість його мешканців (чи це художник, чи навіть і філософ); певно, відбиваються якось культурні традиції міста, нашарування попередніх творців, їхня незрима чи зрима (у вигляді вчителів, скажімо) присутність.
Але навряд чи то все так серйозно, щоби казати про "дух міста" і його вирішальний вплив на творчість. Тому, як на мене, ти маєш рацію.
я думаю, це в першу чергу питання няавності специфічної інелектуальної спільноти та певного дискурсу (:, який, втім, не обов"язково виявляється в творчості кожного учасника.
хоча щодо Франції 1960-80 років такі означення цілком прийнятні - більшість (якщо не всі, не певен) їхні "зірок" не те щоб викладали в Парижі (хоча більшість таки там викладала), але майже поголовно навчались в паризькій Ècole normalе supèrieure - зі своєю специфічною структурою викладання, особливими вимогами та, якщо вірити вікіпедії, навіть власним жаргоном. як на мене, це не може не впливати.
вадим.
Так, можливо, є сенс вести мову саме про спільноту певного міста. Досліджувати теми, які в ній циркулюють, її авторитети та пріоритети. Але факт у тому, що спільнота ніколи не буває тотожна містові, а в самому місті є безліч різних спільнот (у тому числі інтелектуальних), які досить сильно відрізняються одна від одної.
Можна також брати до уваги, чи є місто певним центром (у тому числі інтелектуальним), чи провінцією. Це питання літератури (бібліотеки, магазини, інтернет), інституцій (виші, клуби) і тієї ж таки спільноти. Ясно, що у Жмеринці ми це все навряд чи знайдемо, а ось у Києві можна спробувати (хоча теж не факт :) Хоча в Німеччині якраз провінційні міста (Фрайбурґ, Марбурґ, Галлє) були потужними філософськими центрами - передусім завдяки наявності там університетів із тривалими інтелектуальними традиціями та сформованим довкола них спільнотам.
Вплив архітектури на філософування вважаю відвертою метафізикою, так само, як і чинник абстрактних "культурних традицій". Культурні традиції, зрештою, реалізуються через ті ж таки спільноту, інституції та літературу.
Дописати коментар
Підписка на Дописати коментарі [Atom]
<< Головна сторінка