Дискурс / Discourse / Diskurs / Discours

Усі в дискурсі

пʼятниця, 29 лютого 2008 р.

Гаряч(ков)і враження

Короткий підсумок з іншого кутка.
Щодо вчорашніх подій, то найбільше нервувала позерська риторика організаторів - на зразок називання доповідачів "революціонерами", різноманітні дешеві порівняння та ін. Щодо доповідей - то формат В. Єрмоленка - це коротка подача своїх напрацювань, які мало сприяли дискусії. Скоріше коротка інформативна довідка стосовно історії одного поняття, Begriffsgeschichte. Звичайно, треба відзначити всі академічні чесноти доповідача та доповіді.
Наступна доповідь якраз і була "конференційною" за форматом. І, до речі, якраз найбільше пасувала темі конференції. Можна навіть відзначити, що вона була набільш філософською зі всіх. Розмовний стиль подачі не дозволяв по-академічному чіткої структурації, але натомість дозволяв живіше представити евристичну цінність обговорюваних понять, оскільки проблематика, до якої вони стосують, поставала в ході дискусії. Те, що можна назвати "агітацію", можна також назвати чесною декларацією своєї позиції, адже за "безсторонністю", намаганням "об"єктивно все підсумувати" найчастіше ховається невідрефлектована прихильність. Думаю, підняті питання сучасного визначення пролетаріату, питання "глобалізації", співвідношення свободи та рівності важко назвати "малопов"язаними" чи далекими від проблематики революції (скажімо, "революції" 1968 р.)
Щодо круглого столу "Про Христа на барикадах", то те, що він перетворився на балаган, мабуть, провина організаторів і авторів такої теми. Мабуть, краще було зробити ще одну лекцію Єрмоленка про потіличну теологію з наступним обговорення. Тема релігійних метафор у революційних подіях потребує більш, ніж загальної ерудиції чи "точки зору".
Наступний день був більш передбачуваний завдяки знаним наперед тезам доповіді. Варто відзначити гарний аналітичний переказ концепту "події" стосовно мистецтва у Дельоза та Бадью у виконання Д. Петренка та доповідь про соціологію лівих рухів в Україні В. Іщенка з наступним обговоренням. На жаль, на багатьох доповідях я не був, зокрема, хотілося б почути доповідь І. Іштван.
Лекції на завершення - просто чудові. Зрештою, до революції вони мають, мабуть, лише випадковий стосунок, але їхнім ефектом був певний інтелектуальний тонус, підкріплений почуттям гумору. Чудова іронічна "філософська фантазія" В. Менжуліна про номадичну "ідентичність" українця ("якби я читав Дельоза, може і був би дельозіанцем...") на прикладі Сковороди (суржикомовний Динчик 18 ст.) просто варта того, щоб тези із неї увійшли до статуту Академії (це жарт...). Тези лекції Р. Кобця стосовно ідіотизації українського суспільства можна, мабуть, застосувати і до владних стосунків в Академії.
Загалом, +1

Мітки:

6 коментарі(в):

О 3 березня 2008 р. о 16:57 , Blogger Igor Samokhin сказав...

Інги Іштван не було на конференції, тому її ти не пропустив :)

 
О 3 березня 2008 р. о 20:35 , Blogger Theo Pelzman сказав...

2 r-2kh

Зауваження про позерську риторику візьму до уваги. Хоча насправді це був тільки засіб пожвавлення дискурсу. Чесно зізнаюся, що наміру профанувати високу ідею революції своїми дешевими порівняннями я не мав :)

Міркування стосовно доповіди Рєпи теж сприймаю як закид на свою адресу. Тому відповідаю. Я не виступав за те, щоб Рєпа у доповіді був "об'єктивним". Мені йшлося тільки про те, щоб він чіткіше висловлював свої думки. Погодься, коли людина не може нормально висловитися, це створює проблеми навіть у повсякденному спілкуванні, не кажучи вже про обговорення теоретичних проблем.

Лекція Менжуліна була прикольна, але не більше. Як естетичний продукт (те, про що говорив Ваня) вона мені не надто припала до смаку, бо скроєна з занадто "дерев'яних" аналогій і узагальнень. Думаю, можна навести не менше прикладів, коли українці були конформістами та пристосуванцями, тобто цілком "правими" в термінології Менжуліна, і спорудити прямо протилежну концепцію. Її евристична цінність навряд чи сильно відрізнятиметься від тієї, яку мала згадана доповідь.

Натомість Кобець - як завжди, блєск. Концептуальність, чіткість і жвавість викладу. Із його лекцією, до речі, різко контрастували питання вже неодноразово згадуваного Рєпи. Вони, як на мене, були зовсім неадекватними. "Ви вважаєте себе ідеологом Майдану?". Мда...

 
О 4 березня 2008 р. о 00:02 , Anonymous Анонім сказав...

а шо, може кобець не "помаранчевий"? ;)

 
О 6 березня 2008 р. о 00:44 , Blogger Theo Pelzman сказав...

А до чого тут це? І як це стосувалося його лекції? Він що, займався агітацією? Здається, ні. Тому питання Рєпи було явно не в тему.

Просто сам Рєпа, виголошуючи доповідь, активно схиляв до певної позиції. Тому він і підозрює в цьому всіх інших доповідачів.

 
О 6 березня 2008 р. о 13:37 , Blogger lovekraft сказав...

Можливо, для Вас це новина, але кожен доповідач на конференції "схиляв до певної позиції". І "контрреволюційний" Єрмоленко, і "марксистський" Рєпа, і "постмодерний" Менжулін, і "помаранчевий" Кобець. Тим більше у такій темі як революція! По-друге, про агітацію, так само, там не йшлося. Якщо Ви пам'ятаєте, за визначенням Леніна, це досить технічне поняття: ніхто вступати в жодну партію не закликав, здавати гроші також, конкретні плани по здійсненню революції не висувалися... Чесна декларація своєї позиції та її відстоювання - це не агітація. Політично "нейтральної" позиції в питаннях політичної філософії просто не існує. Часто така позірна нейтральність прикриває конформізм стосовно владного статус-кво.

Щодо лекції пана Кобця, вона дійсно відтворювала загальники "помаранчевої" ідеології. В цілому, пан Кобець повторив добре відомі станси про громадянське суспільство, приватне-публічне та вкотре засудив корупцію, цього разу використовуючи гусерлівську ідею "іманентної трансценденції". Якщо зняти шар риторичних "способів подачі", то залишається небагато: від захоплення Майданом як "революцією гідності" (ця ідея також не належить п. Кобцю) до повного розчарування і безпорадності, що панує в таборі помаранчевих (Кобець і тут повторює за Ніцше: "я філософ неприємних істин"). Причин безвихідного становища лектор навіть не торкнувся, оскільки сліпо вірить у старе ліберальне розрізнення між "приватним" і "публічним" (як він зазначив, услід за Ханною Арендт) і вважає, що в цьому і полягає корінь усіх бід. Свята наївність чи ідеологічний розрахунок? Крім деяких жартів, лекція Кобця нічого не запропонувала і товкла воду в ступі. Більше того, до теми конференції (революція) її можна віднести з великою натяжкою.

 
О 6 березня 2008 р. о 23:28 , Blogger r-2kh сказав...

Справді, багато з тем взагалі не мали стосунку до теми революції... Але не можу зрозуміти, за що Кобця у "ідеологи Майдану"? Може він і не говорив нових речей, а лише прикладав пояснення ситуації "тиранії інтимності" (це можна знайти, скажімо, і у Сеннета, Баумана, Ліповецкі) до українських реалій, але це не така вже й безплідна спроба, адже факт є. Те що людям нав"язують розуміння політики не як протистояння груп із своїми інтересами, а як боротьби "хороших хлопців" із "поганими", справді відволікає від участі в публічному, спільної дії. Може для когось це виявиться відкриттям... І в лекції пролунало, що Майдан став таким театром, але учасники були лише глядачами-вболівальниками (максимум-статистами). Ну, про те, чи "імманента трансценденція" притягнута за вуха: метафори - це справа смаку.
Щодо "Європа нас врятує" - це, звичайно, хай зашилиться на совісті Кобця, адже "імманента трасденденція" якраз плін європейської "постмодерної політики".

 

Дописати коментар

Підписка на Дописати коментарі [Atom]

<< Головна сторінка