Анотація: Михайло Мінаков "Історія поняття досвіду"
Мінаков, Михайло. Історія поняття досвіду: Монографія. – К.: Парапан, 2007. – 380 с.
(Анотація, яку "Критика" не взяла через те, що редактори замовили її двом різним людям).
Такий жанр історії філософії, як історія понять, потребує надзвичайної ретельности дослідника, що виявляється в скрупульозному аналізі трансформацій філософської термінології в різних традиціях і передбачає окреслення специфічного концептуально-семантичного простору, у якому оприявнюються смисл, сенс і значення поняття. Разом із тим необхідним є й дослідження контексту (тобто суміжних просторів), які задають горизонт поняття й тим самим окреслюють межі його застосування. Михайло Мінаков належно виконує обидва завдання через звернення до поняття досвіду, яке він вважає ключовим, тобто «тим, звідки починаємо аналіз понять загалом в єдності метафізичного, епістемологічного та онтологічного вимірів».
Ця праця є своєрідною «топографією» поняття досвіду, розглянутого у вимірі історії філософії, тобто через аналіз концепцій, для яких воно було, можна сказати, структуротворчим. Ідеться про неокантіанство, прагматизм, філософію мови та феноменологічно-герменевтичну традицію, розглянуту як цілісність. При цьому Мінаков спеціально обумовлює, що обмежуватиметься тільки часовими межами ХІХ і ХХ століть, тобто періодом після трансценденталізму (Кант і Геґель), оскільки саме цей напрям, на думку дослідника, вперше свідомо поставив питання про необхідність історії поняття та його критики й водночас концептуалізував досвід, перетворивши його на одне з найбільш навантажених семантично понять подальшого філософського дискурсу. Втім, при аналізі поглядів кожної з названих течій автор не обмежується суто ракурсом трактування досвіду, а пропонує й більш загальний розбір її основних настанов і концепцій. Завдяки цьому книжка при нагоді може стати добрим посібником при вивченні того чи іншого напряму (хоча такому її використанню подекуди суперечить часом досить важкостравний стиль викладу й інколи надмірна зосередженість Мінакова на термінологічних – не пов’язаних із досвідом – тонкощах конкретної традиції, які передбачають уже певну ознайомленість читача з нею).
Певно, найбільше «інформації для роздумів» у пропонованому виданні дає вступ, де автор обґрунтовує методологію дослідження (вже згадувану «топографію»), водночас легітимуючи історію понять у межах сучасної історії філософії. Це фаховий і всебічний дослідницький самоаналіз, який задає українським філософам належний рівень осмислення засад і настанов, на які вони спираються.
6 коментарі(в):
Автор видалив цей коментар.
Автор видалив цей коментар.
Автор видалив цей коментар.
Автор видалив цей коментар.
BoSchе, а як ти розрізняєш "смисл" і "сенс"?
Щодо "належного рівня самоосмислення" респект: Мінаков задав планку, тепер гірше писати не можна))
І ще хотів би додати таке. Книга написана з таких настанов:
1) трансценденталізм - автор формулює питання в термінах умов можливості досвіду та меж світу;
2) антипсихологізм, причому психологізм у книзі трактовано якнайширше - аж до ототожнення з епістемологією (див. параграф 4.1 про "Трактат" Вітґенштайна);
3) Прагматика - обмеження радикалізму епохе заради дослідницької мети (Мінаков спирається на Вольфґанґа Рьода: "Таку політику утримання від суджень існування Вольфґанґ Рьод веде аж до того моменту, коли опиняється перед тим самим питанням: якщо досвід не оперти бодай на примару існуючого предмета, то буде втрачено остаточно і евристичну, і науково-прагматичну складову поняття досвіду";
4) топографія - цю настанову BoSch коротко вже розкрив.
"BoSchе, а як ти розрізняєш "смисл" і "сенс"?"
Саме тут ніяк. Це просто риторична фігура :)
"Мінаков задав планку, тепер гірше писати не можна))"
Справді, ТРЕБА писати краще (це стосується й Мінакова). Бо часом крізь його текст неможливо продертися. Хоча фаховий рівень, звісно, дуже високий.
Дописати коментар
Підписка на Дописати коментарі [Atom]
<< Головна сторінка