Трактат. Друга-третя зустрічі

Переклад рухається дедалі швидше, насамперед завдяки тому, що менше уваги приділяємо другорядним загалом стилістичним моментам й зосереджуємося на складних для розуміння термінах. Та й зі способом роботи вже більш-менш визначилися.

Der Fall домовилися перекладати як «випадок». Добре, що в українській мові зберігається спільнокореневість із дієсловом «падати», як це є й у німецькій. Остап узагалі запропонував перекласти першу тезу «Світ є все, що випада». Поки що взяли це запасним варіантом, аби все ж таки зберегти іменник. Мені також подобається в цьому перекладі те, що він нагадує про «випадання» однієї з багатьох можливостей, так само, як під час гри в кості. А от der Zufall переклали «випадковість» - допомагає те, що die Zufälligkeit, здається, в «Трактаті» не трапляється.

Згадали про інтерпретацію першої тези як відповіді Шопенгауерові, яким Вітгенштайн нібито захоплювався в юності. «Світ як воля та уявлення» починається зі взятої в лапки тези «Світ є моє уявлення».

Der Gegenstand – це в нас «предмет», das Ding – «річ». Найбільш очевидні й, напевно, найбільш вдалі варіанти перекладу. З die Tatsache також поклали не заморочуватися. Залишили «факт».

Sachen, які треба було відрізнити від Dingen, поки що перекладаємо як «справи». Відповідно й der Sachverhalt у нас «стан справ», а не «стан речей», як у Поповича.

Щодо тези 2.0121, де йдеться про логічний простір як простір можливостей, кожна з яких є фактом у логічному просторі, та про існування предметів лише в контексті поєднань із іншими предметами, М.А. зауважив, що співрозмовником цієї тези є Кант: так мало б виглядати переосмислення світу через категорії модальності.

Здається, ми не складаємо словник термінів під час перекладу, а дарма – треба би почати наступного разу. Але він, звісно, не завжди зможе зарадити, бо, як видається, те саме слово буденної мови Вітгенштайн може вживати і як термін, і в його звичному буденному значенні. Також, гадаю, мають бути якісь «Вітгенштайн-лексикони», варто пошукати, вони допоможуть.