Вітґенштайн, початок

Відбулося перше спільне читання Вітґенштайна. Участь брали десь чоловік 12, переважно студенти, хоча було й кілька аспірантів.

Мінаков підготувався добре: роздав усім оригінали, мав із собою український, російський і англійський авторизований переклади для порівняння, а також ноутбук, щоб записувати вже наш варіант перекладу. Щоправда, зразу ж виявилося, що дечого не вистачає: ідеться про програму "Словники України" (або якийсь аналог) для пошуку адекватних українських варіантів (у цій програмі є словник синонімів). Часом було складно "на ходу" підібрати якийсь український відповідник, якщо знайдений не задовольняв.

Взагалі було помітно, що Мінаков трохи недооцінює саме україномовний бік справи. Він навіть висловив таку тезу, що якщо нам доведеться обирати між точним відтворенням змісту (смислу, сенсу, значення :) тексту та граматичною правильністю, то граматикою можна пожертвувати заради адекватности. Не думаю, що це продуктивний підхід. Точність перекладу забезпечується саме мовними засобами, і наше завдання - дати найбільш наближене до оригіналу відтворення змісту тексту через використання можливостей української мови. Якщо ми максимально дослівно передаємо німецький текст, але при цьому він звучить по-німецьки (хоч і з українськими словами), навряд чи це можна вважати задовільним перекладом (а такі випадки трапляються). Мова - це наше обмеження, але водночас і наша перевага: ми маємо бути свідомі того, що часом українською не можна сказати чогось саме так, як іншими мовами, але разом із тим маємо знати всі можливості власної мови, щоб використовувати їх повною мірою. Саме тому я й пропонував користуватися в процесі читання-перекладу програмою зі словниками.

Ясно, що при перекладі філософської термінології варто бути дуже обережним і не зловживати синонімами з метою нібито уникнути тавтологій. Часом заміна терміна на синонім цілковито змінює зміст сказаного та відповідно дезорієнтує читача. Але ж є й протилежна небезпека: філософ у якихось місцях користується суто "повсякденною" мовою, не навантажною термінологічно, а ми ретельно відтворюємо якесь конкретне його слово тільки одним українським відповідником, не варіюючи та не вживаючи синонімів. Для прикладу можна навести хоча б слово, яким названо цей блог. Discours у французькій мові, звісно, має термінологічне значення, і тоді його, безумовно, слід перекладати як "дискурс". Але поза тим воно вживається й у повсякденній мові в значенні "розмова", "промова". Фраза "Він виголосив дискурс", мабуть, багатьом різатиме слух. Словом, у таких речах завжди треба зважати на контекст. Буквалізм тут не виправданий. Хоча при перекладі термінології він не завадить.

У спільному читанні ми просунулися не надто далеко, принаймні менше, ніж планував Мінаков: переклали тільки три перші абзаци передмови. Але, думаю, на наступних засіданнях ми прискоримося. Хоча, мені здається, до таких читань треба хоча б мінімально готуватися. Правда, значно сповільнює переклад обговорення тих чи інших аспектів тексту: на рівні слів усе зрозуміло, але ось перекласти так, щоб не спотворити думку Вітґенштайна (наприклад, не зробити його трансценденталістом або психологістом), - це проблема. Тут уже включаються інтерпретації та обговорення контекстів. Починає діяти класичне герменевтичне коло.

Найбільша проблема виникла зі словом Sinn (і це при тому, що в передмові його вжито не як термін). "Смисл", "зміст", "сенс" - кожен варіант має свої переваги та недоліки. Але принаймні ясно, що це не "значення" :) Словом, пропозиції приймаються.

Загалом роботу почато, і це вже добре. Бо в українських гуманітаріїв вічна проблема: вони зазвичай мають грандіозні плани, але до їх втілення не доходить. Тут якраз протилежний приклад. Участь Мінакова дає підстави сподіватися, що проект не загнеться на перших кроках. Ясно, що за два триместри (з нашими темпами) повністю перекласти "Трактат" не вдасться. Але побачимо, як воно буде.