Анотація: "Філософи в обіймах бурі" Рудинеско

Критика. - Червень, 2008. - С. 4. (Друкований текст традиційно "підправлено").  

Рудинеско, Елізабет. Філософи в обіймах бурі / Пер. із франц.: О. А. Юдін. – К.: Ніка-Центр, 2007. – 208 с. 

Персонажами цієї книжки є шість чи не найвідоміших французьких філософів ХХ століття, проте вона далека від звичного формату «історії філософії» чи «реконструкції поглядів». Можна, звісно, дошукуватися якоїсь спільности, яка б поєднувала Жоржа Канґієма, Жан-Поля Сартра, Мішеля Фуко, Луї Альтюсера, Жиля Дельоза та Жака Дерида, але більш імовірним видається припущення, що авторка зібрала їх під однією обкладинкою передусім через особисті симпатії та знайомство з більшістю з них. Втім, сама Елізабет Рудинеско обґрунтовує свою добірку тим, що «усім їм довелося зіткнутися та виробити критичний підхід до питання політичної заангажованости (тобто до філософії свободи) та до фройдівської концепції позасвідомого (тобто до філософії структури)». Якщо це пояснення для когось може бути переконливим, то слід зауважити, що в самій книжці воно реалізується нечасто й не надто виразно. Дякувати Богу, нарис про кожного зі згаданих інтелектуалів долає ці тематичні обмеження (а незрідка й просто оминає їх), внаслідок чого читач отримує шість чудових есеїв, у яких концептуальний підхід доповнено спробами Рудинеско віднайти особистісний первень, який породжував ті чи інші ідеї, а також її «людськими» враженнями від спілкування з мислителями. 
Одначе авторці й тут удається зруйнувати горизонт читацьких сподівань, оскільки її тексти не надаються ні до означення «інтелектуальна біографія», ні до категорії «мемуари». Зазвичай це розгляд певного яскравого чи значущого епізоду або періоду діяльности конкретного мислителя, у якому виявилася неординарність і його особистости, і створюваних ним концепцій. Рудинеско свідомо обирає якщо й не «пограничні», то вельми неоднозначні чи навіть провокативні ситуації, що вимагають від філософа певного «чину», – хай персонального чи інтелектуального (можливо, саме це малося на увазі під згаданою вище «заангажованістю»). Звинувачення Канґіємом психології у створенні підкореної свідомости, написання Сартром сценарію «Фройд», у якому засновник психоаналізу поставав, за словами Рудинеско, більш достовірним, ніж був насправді, інтелектуальні колізії з «Історією божевілля» Фуко, вбивство Альтюсером своєї дружини, антиедіпівський похід, матеріалізм і наркоманія Дельоза, зрештою, листи Дерида померлим друзям і колегам незадовго до його власної смерти, – усі ці сюжети вдало доповнюють як «історію філософії» та «мемуаристику», так і «інтелектуальну біографію» та «реконструкцію поглядів» кожного з мислителів.