Європейський словник філософій, семінар 22 травня

Анонс цієї події див. раніше.
Нагадаємо, що ці семінари присвячені українському варіанту словника Vocabulaire europeen des philosophies під редакцією Барбари Кассен. Планується не тільки зробити переклад словника, але доповнити його оригінальними статтями. В проекті беруть участь українські філософи, перекладачі, філологи. Координатором проекту є Андрій Васильченко, контакти із французькою стороною та організаційну роботу забезпечує Констянтин Сігов.
Як зазначалось, в семінарі були заплановані дві доповіді. Перша з них презентована А. Баумейстером і стосується історії поняття imputatio в західній філософії та політиці. Актуальність представленої теми автор обгрунтовує тим, що поняття важливих змін у період модерності, воно було "позбавлене онтологічних, моральних, релігійних" обертонів. Автор ставить собі за мету не тільки відновити первинний контекст поняття (моральна відповідальність, провина, гріх), та прослідкувати семантичні зміни, але й віднайти сучасний контекст, в якому б поняття реактуалізувалось.
Чому цей термін є неперекладним, а отже узгоджується із концепцією "Словника"? Автор відзначає три пласти неперекладності: 1) поняття imputatio вкорінене в онтологію та моральну традицію західної філософії (свобода волі, вибір, особистість), але в ХІХ столітті онтологічні та моральні пласти значення редукуються і поняття використовується в позитивно-правовому контексті; 2) дане поняття відсутнє у східній традиції (православне християнство); 3) в українській мові немає адекватного перекладу даного поняття. Автор наводить приклад перекладу книжки Рікера "Право та справедливість", де перекладач вагається між кількома варіантами перекладу: осудність, відповідальність... Робочий варіант перекладу, який пропонує автор - це "покладання відповідальності (на суб"єкта/особу)".
Далі автор перераховує джерела досліджуваного поняття в західній культурі:
І. Антична традиція. Платон говорить про хвороби душі, які треба приписувати душі. Це приписування і охоплює поняття покладання відповідальності. Автор також наводить ряд положень, характерних для морального дискурсу Античності: людина є принципом (архе) своїх вчинків (але це десуб"єктизує людину), людина є батьком своїх вчинків, людина є джерелом провини (автор посилається на "Нікомахову етику".
ІІ. Другим джерелом є римське право, де зустрічаються вислови "поставити в провину", "зарахувати (певну суму комусь)". Від римського права походить розрізнення на res та persona. Персона відрізняється тим, що на неї можна покласти відповідальність.
ІІІ. В християнську теологію це поняття прийшло через Боеція, який переклав біблійне поняття, що в слов"янському варіанті передається як "вменять", через imputatio та reputatio. Автор цитує грецькі тексти ("Послання до римлян"), де функціонують вирази зі значенням "порахувати комусь". Ще одним визначальним моментом є введення Абеляром поняття intentio, що призвело до розрізненя гріха та правопорушення. Бог дивиться на intentio, а держава зважає на зовніші, держава може покарати несправедливо. Звідси використання imputatio - здатність нести відповідальність.
IV. Цей термін також використовувася в дискусіях часів Реформації (sola imputatio iustitia Christi).
V. Філософи нового часу (Пуфендорф, Даріес, Вольф, Кант) розрізняли три види imputatio та ввели його у право країн Європи. Кант вперше вживає цей термін у лекціях по Баумгартену. У "Метафізиці звичаїв" він висуває тезу про те, що людина є відповідальною, бо вона є розумовою. Пізніше Ганс Кельзен зробить це поняття (imputatio, Zurechnung) головним поняттям філософії права.
Обговорення в основному стосувалось уточнення окремих моментів доповіді, лише Ю. Чорноморець піддав критиці консервативну ідеологічну заангажованість доповідача, заперечуючи необхідність підводити моральні, релігійні чи онтологічні підвалини під права людини, позиціонуючи себе як ліберала.
Доповідь О. Кочерги стосувалась термінознавства. Вона дала коротку характеристику ситуації в цій галузі мовознавства, принагідно висловивши свої зауваження з приводу деяких слів та зворотів, які вживались протягом дня на семінарі. О. Кочерга в черговий раз закликала користуватись словником Єфремова та Кримського, пригадуючи, як він допоміг їй в роботі (О. Хома зауважив, що філософів хочуть підсадити на цей інтелектуальний наркотик). Також прозвучали загальні поради щодо вживання деяких зворотів та парадигм (не вживати активних дієприкметників, вживати віддієслівні іменники недоконаного виду на позначення процесуальності та ін.).
На завершення О. Панич (Donetsk national university) висловив деякі зауваження до перекладу кількох статей словника, здійснений В. Артюхом (NaUKMA). Особливо всім сподобалась друкарська помилка, котра перетворила Емерсона з американського філософа на жмеринського.
Наступне загальне засідання призначено на 4 вересня, подальші консультації проходитимуть серед безпосередньо зацікавлених в окремих дискусіях.